напрямок у літературі кінця 16 – початку 18 століття, для якого характерні різкі протиставлення, використання слів у переносному значенні, прагнення вразити читача.
напрямок у літературі й мистецтві другої половини 18 – початку 19 століття, що полягав у відображенні ідеалізованої дійсності, духовного світу людини. Завдання таких творів – розчулити читача, викликати в нього співчуття до нещасливої долі героїв.
напрямок у літературі й мистецтві кінця 18 – початку 19 століття, для якого характерне прикрашене, ідеальне зображення дійсності; у творах переважає героїка, мрійливість, захоплення таємничим.
літературний напрям, для якого характерне загострене сприйняття реальності, напружені переживання та емоції, бурхлива реакція на суспільні проблеми. У творах часто поєднуються протилежні явища.
стильова хвиля модернізму; основна риса – спроба подолати протистояння між ідеалом і дійсністю, завдяки могутній силі волі зробити сподіване, можливе дійсним.
загальна назва літературних напрямів та шкіл ХХ ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Визначальні риси: новаторство, антитрадиціоналізм, перевага форми над змістом, психологізм, зосередження уваги на боротьбі роздвоєного людського “Я”, використання прийомів “потоку свідомості” та монтажу, який прийшов у літературу з кіномистецтва.
Микола Вороний “Блакитна Панна”
Олександр Олесь “Чари ночі”, “О слово рідне! Орле скутий !..”