10 клас  ! ОПРАЦЮВАТИ МАТЕРІАЛ

Збірка «З вершин і низин» — зразок громадянської лірики. Уперше збірку видано 1887 року, 1893 року — перероблене й доповнене видання.

Ідея збірки. Іван Франко вірив в ідею боротьби народу за щасливе майбутнє, закликав до цієї боротьби. У збірці звучить голос гніву й болю, віри й надії.

Зміст збірки. Іван Франко так писав у «Передньому слові» про зміст збірки: «Укладаючи матеріал для сеї книжки, я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку-таку артистичну суцільність».

Збірка складається із семи великих розділів. Ліричні твори зібрано в перших трьох розділах: «De Profundis», «Профілі і маски», «Сонети». Чотири останні розділи — «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» та «Легенди» — містять епічні твори.

Основні мотиви циклів поезій, що входять у розділи збірки. Прологом до збірки став «Гімн» («Вічний революціонер»). Покладений на музику М. Лисенком у 1905 році, цей вірш став справжнім гімном українського національного відродження.

У першому циклі збірки «З вершин і низин», що має назву «Веснянки», ліричні описи природи, весняного пробудження землі співвідносяться з творами, у яких йдеться про пробудження й визволення людського духу.

У циклах «Осінні думи», «Скорбні пісні», «Нічні думи» виявляється багатогранність ліричного героя. У них відчувається смуток, але це смуток сміливої, незламної, високодуховної людини.

Цикл «Профілі і маски» — це автобіографічні замальовки, що вражають задушевністю й ліризмом.

У циклі «Сонети» І. Франко звертається до класичних європейських зразків, до їхніх авторів та образів. У циклі «Тюремні сонети» поет говорить про великих мучеників, мужніх героїв, які жили й діяли так, як веліло сумління й підказувало серце, і віддали життя за ідею, за свої погляди. Це Бруно, Пестель, Каракозов, Перовська, Достоєвський, Шевченко.

Друге видання збірки «З вершин і низин» стало певним підсумком поетичної творчості 1. Франка протягом двадцяти років. Звичайно ж, сюди ввійшли не всі написані за цей період твори. Частину їх поет не включив, бо вважав їх недосконалими, частину не ввів через цензурні міркування, бо всю збірку могли заборонити до друку з огляду на окремі твори.

Збірка «З вершин і низин» мала великий громадський резонанс. Вона стала епохальним, найвизначнішим після «Кобзаря» Шевченка літературним явищем, мала величезне значення для розвитку української поезії. На творах Франка, на його ідеях виховувалися нові покоління митців, адже у Франковій поезії живе віра в людину, в народ, сподівання на світле майбутнє нашої землі.

Окремі твори збірки сучасники переписували й заучували напам’ять, виконували зі сцени й читали друзям.

Франкові належать понад п’ять тисяч літературних і наукових творів. Історія людства знає небагато постатей, рівних нашому Каменяру за різнобічністю таланту й наполегливістю, які гідні титанів епохи Відродження. Випущений друком п’ятдесятитомник вміщує не більше третини творчого доробку митця, отже, ще не одне покоління українців знову й знову відкриватиме для себе Франка.

ПРОЧИТАТИ "ГІМН"

У вірші «Гімн» мільйони пригноблених і скривджених покликав голос “вічного революціонера”, що не мириться з неволею. Розійшовшись “по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких”, цей голос дає людям наснагу, породжує в них силу й завзяття: “Не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”.

Важливо, що поет наголошує не на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно «поневоленого народу.

Вірш Івана Франка “Гімн”, як і Шевченків “Заповіт”, був одним із неофіційних гімнів бездержавного народу.

Поезія «Гімн» — один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Автор змальовує образ «вічного революціонера» як втілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Конкретизуючи цей образ, поет акцентує увагу не на закликах до руйнувань, а на великій перетворюючій силі «науки, думки, волі». Вірш «Гімн» Івана Франка — одна із найсильніших за звучанням, за могутністю думки та заклику поезій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві будуть знаходитися «вічні революціонери», небайдужі до народного горя, страждань та неволі. Вони прямуватимуть уперед і кликатимуть за собою інших, не боячись переслідувань та покарання з боку офіційної влади. Але поет бачить боротьбу у сфері духовній:

Дух, наука, думка, воля

Не уступить пітьмі поля…

Франко вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба

Не ридать, а добувати

Хоч синам, як не собі

Кращу долю в боротьбі…

ДАТИ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ:

 1.     Хто є головним героєм твору?

2.     2.Як тлумачиться слово революціонер у словнику?

3.     У вірші Франка  революціонер конкретна особа, чи абстрактний образ?

РОБОТИ НАДСИЛАТИ !!!!!!!!